Окупація, служба, поранення і нарешті — майстерня БПЛА. Історія ІТ-керівника про вибір шляху, пошук фахівців і «є-бали»

Майстри, які можуть швидко повернути неробочу техніку на поле бою, відіграють важливу роль у підрозділах. Особливо коли ремонт відбувається безпосередньо на фронті.

Наш герой — військовослужбовець на псевдо Сміт, начальник першої рухомої майстерні ББС Black Raven 93-ї ОМБр. У цивільному житті він був керівником ІТ-компанії. У розмові з DOU Сміт розповів, як з двох людей розрослася майстерня дронів, з чим найбільше труднощів виникає у майстрів-новачків, які є проблеми з оптоволокном і чи працює в Black Raven бонусна система за ураження техніки «є-бали».

«Ми потрапили в полон до росіян. Ненавиділи їх дуже сильно, тому до війська рвалися, щоб помститися»

Ми пішли у військо навесні 2022-го фактично усією сім’єю: я, батько та брат. Перед тим були в окупації в Київській області, біля селища Іванків. А згодом потрапили в полон до росіян. Ненавиділи їх дуже сильно, тому до війська рвалися, щоб помститися.

Поки ми були в окупації, співпрацювали із ЗСУ, передавали їм розвіддані. Хлопці давали нам завдання, пояснювали, що робити. І водночас хвилювалися за нашу безпеку, тож казали й що робити не можна. Окупація нас загартувала, ми мали навички виживання, збору інформації й таке інше. Тому до служби були готові.

У полон потрапили 31 березня 2022 року, коли росіяни вже втікали з Київщини. Вранці ми поїхали передавати дані військовим, а коли повертались, вони помітили нашу машину та схопили нас. Чому не вбили? Не знаю, можливо, через те, що ми троє мали одне прізвище. А може, не було часу через втечу. Нас потримали до вечора, а потім відпустили.

Після того як росіяни вийшли з Київщини, ми з батьком і братом пішли служити до 51-го окремого стрілецького батальйону. Спершу я був сапером, а потім приєднався до батька і брата в піхоті у тому ж батальйоні.

Варто розуміти, що бути піхотинцем у 2022-23 році — це зовсім інакше, ніж зараз. Тоді до лінії бойового зіткнення можна було дійти без жодних проблем. Зараз небо вкрите дронами, тож піхоті набагато складніше вижити.

Ще у саперній справі я став цікавитися, чи можна за допомогою дрона донести БК, гранату чи ще щось. По суті, ми з побратимами обдумували, як все зробити, щоб зазнати менше втрат при замінуванні території, а в піхоті при знищенні супротивника. А дрони — це те, що ти можеш сам купити в магазині та використати, на відміну від зброї.

Так я спільно з братом перемкнувся на роботу з дронами. Батько тоді був командиром відділення і підтримував нас у прагненні розвивати новий напрям роботи.

«Ремонтуємо і налаштовуємо „Вампіри“ й „Кажани“». Про рухому майстерню

Через рік служби ми з братом перейшли до 93-ї бригади. Майстернею в той час самостійно займався мій нинішній командир Кусто, він ремонтував мавіки. Згодом я отримав поранення, і після одужання мав два варіанти: залишитися вдома ще на два місяці реабілітації або повернутися на службу та допомагати Кусто в майстерні. Я обрав друге. Так нас стало двоє, і ми почали розвиватися й набирати до майстерні нових людей.

Нині наша команда повністю автономна. Ми можемо повністю розібрати та зібрати мавік: з двигуном, камерою, з усім. Працюємо і з FPV: ремонтуємо, налаштовуємо, програмуємо. Ремонтуємо і налаштовуємо «Вампіри» й «Кажани». Але тут не без підтримки виробників. Ми зверталися до них, щоб отримати інструкції для ремонту та 3D-друку запчастин, і виробники йшли нам назустріч.

Самостійно дрони з нуля не збираємо, працюємо з наявними. Але якби закінчилась війна і хлопці залишились без роботи, ми могли б створити власну компанію і збирати 1000-1500 FPV на місяць.

Майстерня виникла, щоб швидко розв’язувати проблеми на місці. Адже якщо у вас ламається борт, його потрібно відправляти до Києва, наприклад. Пересилання, ремонт і тестування може затягнутися на тижні. Але якщо пошкодження незначне, то борт можна полагодити у власній майстерні та впоратися за день.

Наша майстерня називається рухомою, тому що ми можемо її згорнути та розгорнути в іншому місці. Важливо, щоб вона була постійно в русі, адже за нами стежить ворог. У нашій майстерні військовослужбовці придумують нові технології, БК, удосконалюють дрони. Тож нам важливо дбати про безпеку.

«Багато компаній хочуть мати в команді „руки“ й „голови“, у нас та сама ситуація». Про виклики і потребу в людях

З технікою та матеріалами у нас немає серйозних проблем. Більша частина закупівель відбувається через держзамовлення, ми подаємо списки, які борти хочемо отримати, і Міноборони їх закуповує. Але всіх потреб це не покриває. Співпрацюємо з благодійними фондами, бізнесменами, які дофінансовують підрозділ. Також працюють «є-бали»: якщо у нас хороша результативність, ми можемо отримувати техніку, яка є у списку. Зараз ситуація краща з тим, що можна обирати. Бо раніше нам надходили неякісні борти: витрачали багато часу, щоб довести їх до ладу.

Якщо потрібно щось замінити, з цим допомагають благодійні фонди. Є й таке поняття, як «общак» — поповнюємо його регулярно з побратимами. Кошти з нього йдуть на дрібний ремонт, поточні витрати.

Найбільш проблемне питання у майстерні — люди. Нам потрібні кваліфіковані спеціалісти. Тобто не просто люди, у яких робочі руки й вони можуть щось зібрати й розібрати, а фахівці, які розуміються в цьому. Нині багато компаній хочуть мати в команді «руки» й «голови», у нас та сама ситуація.

Для нас цінними були б спеціалісти, які пройшли курси на кшталт «Народний FPV» від Victory Drones. Я загалом радив би пройти це курс тим, хто збирається до війська. Та й у цивільному житті він може знадобитись, щоб знайти роботу й отримати бронювання.

Окрім курсів, класним варіантом для нашого майбутнього майстра була б робота на виробництві дронів у цивільному житті.

Якщо говорити про ІТ-спеціалістів, то нам будуть корисними ті, хто розгортали бази даних. Бо ті БД, які ми маємо зараз, не зовсім підходять під військові потреби, тому потрібно їх допрацьовувати або ж розробляти власну базу даних. Цінними є розробники, які пишуть на Python і працюють зі штучним інтелектом. Бо наші системи зараз працюють на автодоведенні, а розробник міг би допомогти впровадити у безпілотники ШІ.

Від керівника ІТ-компанії до майстра у війську. Які навички знадобилися

У цивільному житті я працював директором з технічної частини ІТ-компанії Progress, і на службі мені знадобилося багато минулих навичок. У війську є певні сталі моменти, які довгий час були непорушними. Наприклад, документація: паперової роботи досі є дуже багато. І коли ти заходиш на службу з навичками з ІТ, то можеш спростити купу процесів.

Нині у Збройних силах почали активно розвиватися бази даних. І я думаю, це через те, що до війська долучилося багато айтівців.

Специфічні технічні знання з ІТ мені не дуже знадобилися. Якби хтось три роки тому сказав, що я буду працювати з дронами, то я б відповів, що це неможливо. Основні навички для роботи з безпілотниками я здобув уже під час служби.

У будь-якому разі допомагає знання комп’ютера, програм і розуміння, як вони працюють. Тоді програма на кшталт Betaflight, на якій налаштовуються FPV-дрони, буде зрозумілою. Тобто у вас вийде зорієнтуватись, що натиснути та які параметри змінити для того, щоб борт полетів.

Майстерні потрібні у кожній бригаді

Без таких майстерень складно функціонувати батальйонам безпілотних систем. І навіть танкові війська, які проводять розвідку дронами, активно їх розвивають. Вони там ремонтують антени, матчі тощо.

Я вважаю, що такі майстерні є обов’язковими. Навчитися працювати тут не складно. Головне — мати бажання. У мене майже вся команда — це люди, які не мали нічого спільного з дронами та програмуванням у цивільному житті. Деякі навіть з комп’ютером не працювали. І ми з командиром Кусто за 2-3 місяці активної роботи їх всього навчили.

Найперше, чого ми навчаємо новачків у майстерні, — якісно паяти. З цим у багатьох є проблеми. Люди не мають розуміння, які температури потрібні, яким має бути флюс і як його використовувати. Але все це приходить з практикою, і потім майстер вже паяє, наче із заводу. Після цього ми вже навчаємо базово налаштовувати дрон тощо.

Ми хотіли б збільшити майстерню. Наскільки мені відомо, планують розширити штатний розпис. А у військовій темі є така річ, що попри все бажання, ти не можеш масштабуватись, доки не спуститься «штатка» з посадами. Тоді можна починати набирати нових людей.

Якщо все складеться і ми розширимо команду, то передусім займемося питанням оптоволокна. Бо нам бракує спеціалістів, які зможуть удосконалити це як окремий проєкт і довести до ладу. Наразі за потреби ми відкликаємо майстрів, які займаються ремонтом безпілотників, і просимо зробити те, що потрібно по оптоволокну.

А проблем з ним безліч, бо багато українських виробників виготовляють оптоволокно поганої якості.

«З десяти дронів на оптоволокні лише чотири долітає до цілі. Це дуже погана статистика»

Враховуючи коштовність дронів, хотілося б мати статистику влучань 70-80%, а не 40%.

У плані військових технологій переважно ми є передовиками. Наприклад, з виробниками безпілотників ми тісно спілкуємося і можемо прийти до них із порадами, що потрібно змінити, щоб борт добре працював. Хотілося б так само зустрітися з виробниками оптоволокна і розповісти їм, що вони зі свого боку можуть покращити. Але на них ми такого впливу не маємо.