«Я сам підійшов до військового патруля та попросив повістку». Як воно зараз: переходити з ІТ в пілоти БПЛА

Микита — бойовий пілот 412-го окремого полку безпілотних систем Nemesis. Полк відомий тим, що своїми дронами-бомбардувальниками активно вражає зенітні ракетні системи ворога. Понад сім років Микита працював як веброзробник, а 2024 року добровільно пішов на фронт. В інтерв’ю DOU Микита розповів, як сам попросив повістку у військового патруля, наскільки складним був іспит на пілота БПЛА та чи вистачає зараз охочих стати пілотами у війську.

Спершу мені не хотіли видавати повістку

Я хотів піти до війська ще в перший день повномасштабного вторгнення. Але моя мама потребувала постійного догляду, а батько мобілізувався першим. Ми з ним домовилися, що я залишуся з мамою, поки він служитиме. Вона померла у січні 2024-го. Через 40 днів після того, як її не стало, я вирішив мобілізуватися.

Я сам підійшов до військового патруля та попросив повістку. Спершу вони навіть не хотіли її видавати, бо думали, що я п’яний, якщо сам попросив. Хотів долучитися до Третьої штурмової. Та коли почав проходити ВЛК, батько запропонував поспілкуватись з його знайомим про вакансію оператора дронів у 412-му полку. Мій батько професійний військовий, тож я вирішив дослухатися.

Було три співбесіди, і я чекав місяць на відношення. Але оскільки були проблеми з чергами на ВЛК до деяких лікарів, то вийшло пройти медкомісію та отримати відношення в один день. Після того мав ще тиждень чекати на відправку на БЗВП.

Як айтівець я працював понад сім років в Evoplay, 1+1 digital та деяких аутсорсингових компаніях. Я був Senior Full stack Web Developer, писав сайти на WordPress. Потім перейшов на фриланс.

Перед початком служби у мене були лише фриланс-проєкти, я підтримував кілька великих сайтів. Замовникам пояснив ситуацію, і вони знайшли людей на заміну. Поки тривала БЗВП, я взагалі не міг долучатись до роботи. Зараз на зв’язку з клієнтами, іноді допомагаю по кілька годин на місяць. Замовники допомагали мені донатами, зборами. У нас добрі стосунки, хоч я майже не працюю за старою спеціальністю.

До початку власної служби я не дуже цікавився армійським життям. Хоча мій батько професійний військовий, працює у ППО, і я з народження живу у військових містечках. Так би мовити, ближче до казарм, ніж до цивілізації.

Від батька дізнався лише досить базові речі, які знають і не військові (звання, агломерації військ тощо). До татової роботи ставлюся спокійно, хоча через його службу з народження до 10 років довелось змінити чотири міста і декілька шкіл. Це було трішки складно, але потім дало навички для знайомства з людьми, вливання в новий колектив.

Зараз, коли я долучився до війська, то не сказав би, що на службі складно. Все залежить від посади, обовʼязків і відповідальності. У моєму підрозділі пів року відслужив — і можна брати першу відпустку на 15 діб. Ставлення лояльне, персонал ніколи не ходив і навряд чи колись піде в СЗЧ.

Під час тривоги керувати дронами заборонено

Після базової підготовки починається навчання, яке проходить вже в полку. Спочатку вивчають теорію по відеокурсу, складають тест з нього і потім йде перша практика. Практичні заняття поступово ускладнюються: від просто злетіти і посадити дрон до складних польотів під час подавлення РЕБ. В кінці складний іспит, в якому потрібно майже наосліп пролетіти заданий маршрут по місії та обовʼязково влучити в ціль хоча б у 3-х з 4-х пострілів, і це має зайняти до хвилини. Виходить далеко не у всіх, але є можливість на одну перездачу. Залежно від сукупних результатів теоретичного тесту та практичної роботи пілот отримує класифікацію Б1, Б2.

Загалом навчання триває від трьох тижнів до півтора місяця, і за цей час потрібно мати не менше як 10 годин практики. Але все залежить від ситуації, адже не завжди є умови, щоб політати. Наприклад, під час тривоги керувати дронами заборонено. Також може бути погана погода для польотів. Під час мого навчання часто бували повітряні тривоги, тому воно трохи затяглося. В несприятливі моменти ми повертались до теорії та симуляторів, не практикувалися.

Перед тим як зробити свій перший бойовий виліт, я багато спостерігав за хлопцями. Потім був штурманом, допомагав пілоту. А вже після цього почав літати як перший пілот. Оскільки проходив навчання і практику, особливих емоцій у мене не було. Хіба що було задоволення від знищення ворога. Бо я був далеко, сидів у відносній безпеці, і знищив його, натиснувши лише кнопку. Ось це класно.

На перших польотах було складно приборкати страх

Раніше я не працював з дронами, для мене бойовий пілот — це був новий напрям. І дізнаватися про нього детальніше почав, коли вже взяв в руки повістку. Для мене безпілотники були цікаві з інженерного боку, плюс з нашими дронами ми можемо працювати віддалено зі спеціально облаштованих місць — не менше як за 2-3 км від лінії розмежування.

Та на це має бути дозвіл і особиста ідентифікація пілота. Також пілот має бути заявлений в бойове розпорядження (БР), тому не можна коли завгодно завести дрон і полетіти. Багато пілотів перебувають на бойових напрямах і можуть виконувати роботу групи, яка споряджає борт, наприклад, чи виконувати обовʼязки на позиції евака.

Моя робота з БПЛА починалася з навчання: півтора-два місяці я вчився літати. Потім три місяці була практика як денного пілота, ми готували все для нічних бойових пілотів.

Денні пілоти налаштовують дрони на полігоні, в безпечному місці. Після цього, якщо дрон пройшов налаштування, денний пілот його гарно протестував і поставив статус борта як боєготовий, тільки тоді дрон беруть на бойові завдання поблизу ЛБЗ. Тому що під час бойового чергування вночі, коли борт вже споряджений бомбами, нічний пілот має бути впевненим у справності дрона і розуміти всі його аспекти.

Тому підготовка дрона до бойового завдання — це дуже відповідальна справа, і під час тестування борта пілот має змогу політати на ньому у довільному режимі, тим самим набираючи стаж у керуванні.

Після цієї практики потроху я почав працювати як бойовий пілот: спершу дивився, далі допомагав. І приблизно через пів року став керувати дроном як нічний пілот.

На початку було складно приборкати страх. Безпілотники, на яких ми літаємо, досить коштовні. І одна помилка пілота може призвести до втрати техніки. Тому спершу трохи трусилися руки. Але після п’ятого-десятого вильоту я набув впевненості в собі і стало простіше.

Наш полк трохи відрізняється від стандартного війська, ми радше технічний, «айтішний» бік війська, про креативність, а не «армійщину». Звісно, є рапорти, статутні речі, які не прибереш. Але з цим побратими допомагають, пояснюють, як оформити рапорт, щоб піти у відпустку, наприклад.

У полку разом зі мною є ще кілька айтівців. Я перший, хто прийшов у полк Nemesis з цивільного життя. Решта — це солдати, які служили в інших ротах до того, як сформувався полк. Більшість з них були просто впевненими користувачами комп’ютера, вміли перевстановити Windows, грали в ігри. Досвід в ІТ не є критерієм, щоб потрапити до нас на службу.

Коли ти йдеш у військо, важливо мотивувати себе, що ти там не будеш виживати в окопі, а що ти йдеш знищувати ворога. Якщо ти налаштований захищати країну, у тебе все буде виходити набагато краще на службі. Тому важливо усвідомлювати, що ти йдеш на фронт не гинути, а допомагати.

З БПЛА, як і в ІТ, потрібно постійно розвиватись

У роботі пілота мені найбільше подобається креативний підхід і можливість придумувати щось нове. Це наче пінг-понг з ворогом: ми запроваджуємо технологію — вони придумують їй протидію і так далі.

Доводиться постійно щось пробувати. Це так само як в ІТ: там за пів року чи рік технології можуть сильно змінитися, потрібно постійно розвиватися, щоб мати актуальні навички. За минулий рік теж сильно змінились і дрони, і ті, хто ними керує. Робота пілота за цей рік оновилась на 80%.

Майже всі складові дрона постійно вдосконалюються і модифікуються. Якісь дають змогу дрону літати довше і на більші відстані, деякі впливають на підйомні характеристики. Тому дрони, які використовувались ще рік тому, зараз будуть не дуже доцільні і надто вразливі, на відміну від нових модифікацій.

Мені здається, що наступне покоління війни буде більш роботизоване, і людей на полі бою ставатиме все менше. Ми вже зараз рухаємося до роботизації.

FPV — як спортивний мотоцикл, мавік — як легкове авто

Із постачанням нині все набагато краще. Більшу частину безпілотників надає держава. Також ввели систему з отриманням балів за знищену техніку, і за ці бали можна отримати дрони.

Наш полк напряму взаємодіє з розробниками дронів, і ми постійно даємо свій фідбек. Наприклад, взимку при низькій температурі на пропелери намерзав лід, і дрони через це втрачались. Ми повідомили про це розробникам, і за короткий термін вже було готове рішення цієї проблеми.

Охочих стати пілотами у війську вистачає. Але проблема в тому, що це не так просто. Бути пілотом — це не взяти пульт до рук і полетіти, потрібно багато вчитися, і не кожен може опанувати цю справу.

Пілотам потрібна дисципліна, сміливість і відповідальність за рішення, які потрібно ухвалювати дуже швидко, інколи за секунди.

Дехто ще до служби проходить курси, і це хороша річ. Але тут важливо розуміти, що дрони бувають різні — FPV, розвідники, важкі бомбери. І, наприклад, скидати бомби з дронів вас навряд чи навчать у цивільних школах. Ми вже вчимо цього на службі. Адже бомбери дуже відрізняються від FPV та мавіка у пілотуванні. Бомбер це як вантажівка, для нього потрібна своя «категорія прав». FPV — як спортивний мотоцикл, мавік — як легкове авто.

Дрон — це невеличкий комп’ютер. І якщо ви розбираєтеся в будові комп’ютера, то краще зрозумієте налаштування дрона. Мені траплялись технології, якими я раніше користувався, і тепер вони є у роботі з дронами. Але про них детально розповідати не можу.

Більше мені, мабуть, знадобився досвід у комп’ютерних іграх, адже володіти контролером — це великий плюс. Я свого часу грав у FIFA, різні гонки та симулятори польотів.

Айтівці можуть бути корисними на фронті не лише у роботі з дронами. Якщо це спеціаліст з Big Data чи Data Science, він може бути хорошим аналітиком чи планувальником у війську. Також з них виходять чудові аеророзвідники. Айтівцям, які планують йти служити, я б порадив передусім морально налаштуватись. Це важливіше, ніж пройти курси.